День вишиванки галичани зустріли у вишиваному вбранні, зібравшись на Майдані Різдва. Тут відбулося святкове дійство, яке підготували учасники художньої самодіяльності, а його кульмінацією стало відкриття символічного «вишитого рушника» до підніжжя пам’ятника королю Данилові Галицькому.

Авторами проекту є учні та вчителі Малої академії народних ремесел м. Галича, які напередодні розмалювали бруківку на майдані. А втілити ідею в життя вдалося за сприяння керівництва райдержадміністрації та міської ради. За зразок послужили давні орнаменти, якими, зокрема, прикрашені сторінки Галицького Євангелія. За задумом організаторів, «вишита» доріжка повинна стати не лише окрасою міста, але й ще однією туристичною принадою Галича.

Галичани з задоволенням фотографувались на «вишитому рушнику».

Любов Бойко

14 травня в приміщенні Івано-Франківської обласної філармонії імені Іри Маланюк відбулася урочиста церемонія нагородження переможців регіонального туру огляд-конкурсу на присвоєння звання «Краще підприємство з охорони праці».

Конкурс проводили Управління Держпраці в Івано-Франківській області спільно з управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в області, за участі представників ради профспілок Івано-Франківської області та Івано-Франківського обласного об’єднання організацій роботодавців.

За результатами конкурсу Національний заповідник «Давній Галич» отримав Почесну грамоту «Краще підприємство з охорони праці в Івано-Франківській області» за зайняте ІІІ місце в номінації «Соціально-культурна сфера (медицина, освіта, культура, органи державного та місцевого самоврядування)» .

10 - 12 травня 2019 року в м. Івано-Франківську відбувалася міжнародна конференція «Велика війна: у військових негараздах, але в єдиному європейському просторі». Учасниками заходу, були як науковці, так і представники неурядових організацій з України, Угорщини, Польщі, Словаччини.

Роботу конференції привітав голова Івано-Франківської обласної ради Олександр Сич. Учасники конференції змогли прослухати цікаві наукові доповіді («Перша світова війна і велика східноєвропейська революція: від концепції протистояння до парадигми національного визволення», Володимир Великочий – д. і. наук; «Основні битви в Карпатському регіоні в час Великої війни», Сергій Адамович – д. і. наук; «Особливості вивчення та меморалізації військових поховань Першої світової війи на Прикарпатті», Василь Тимків – директор комунального підприємства обласної ради з питань пошуку та перепоховання жертв воєн, депортацій та репресій тоталітарних режимів “Пам’ять”), прозвітувати за виконану роботу, обмінятися досвідом, відвідати пам’ятні місця – меморіали та історичні об’єкти.

Одним з етапів роботи конференції було відвідання військового цвинтаря Першої світової війни у м. Галич та ознайомлення з результатами впорядкувальних робіт. Даний населений пункт був обраний не випадково – адже він відомий в історії не тільки, як столиця Галицько – Волинського князівства, а й місце де в 1914 – 17 рр. відбувалися запеклі бої між союзними австро – німецькими військами та російською армією. Завдяки сприянню координаторів проекту «Велика війна: поховання та історична пам'ять», саме Галич було пріоритетно визначено першим місцем, де здійснювалось впорядкування військового кладовища (2018 р.) та встановлено анотаційну таблицю (2019 р.).

Учасників конференції привітав міський голова Галича п. Орест Трачик. Він розповів про зусилля міської влади щодо облаштування місця пам’яті Першої світової війни в Галичі, спроби нав’язання контакту з урядовими структурами Угорщини та Австрії з метою відновлення кладовища і запевнив присутніх в тому, що орган місцевого самоврядування на подальші роки забезпечить прибирання даної території.

Про бойові дії в Галичі та його околиці, історію кладовища гостям розповів старший науковий співробітник відділу охорони культурної спадщини НЗ «Давній Галич» Андрій Чемеринський. Бесіда вийшла двосторонньою, науковці цікавилися способом встановлення імен та прізвищ полеглих, специфікою облаштування кладовищ в австрійський період, а згодом воєводськими інституціями ІІ Речі Посполитої. Гості мали велику зацікавленість Галичем – тому додатково оглянули кладовище Війська Польського та замок.

Місце пам’яті в Галичі зусиллями багатьох стає відомим, воно вже зазначено на певних туристичних маршрутах, про нього знають в Європі. Таким чином, опосередковано полеглі допомагають живим – популяризується історія міста та зростає туристичне зацікавлення його окремими об’єктами.

8 травня 2019 р. в м. Галичі на військовому кладовищі цісарських військовиків встановлено анотаційну таблицю.

Даний захід здійснено завдяки реалізації проекту «Велика війна: поховання та історична пам'ять» (координатор С.Адамович) за підтримки Міжнародного Вишеградського фонду та сприяння Національного заповідника «Давній Галич».

Анотаційна таблиця виготовлена за зразком, які встановлені на європейських військових меморіалах. Її основне завдання – ознакування місця та надання початкової інформації про місце тим, хто хочуть вшанувати полеглих.

Таблиця у верхній частині містить дві унікальні фотографії даного кладовища, зроблені в час його закладення – у 1915 та 1916 рр. На першій світлині зафіксовано кладовище з земляними гробівцями та встановленими дерев’яними, березовими хрестами. Цікаво, що на той час кожен гробівець мав пам’ятну табличку з фіксацією імені та прізвища, дат народження і смерті (які в пізніших часах були втрачені). Друга світлина подає пізніше зображення – коли кладовище уже було облаштоване. На ній бачимо дерев’яну огорожу та вхідну браму. Саме ця світлина стала зразком для первинних відновлювальних робіт даних конструкцій у 2018 р.

Текст таблиці двомовний – виконано українською та англійською мовою (текст та фото А.Чемеринський). Зміст історичної довідки:

«Місце пам’яті. Memory place.

Військовий цвинтар Першої світової війни (1914-1918) м. Галич

У 1914 - 17 рр. Галич був важливим стратегічним пунктом – одним з фортифікаційних укріплень Габсбурзької імперії, місцем переправи через р. Дністер.

Бої за місто з росіянами відбувалися під час Галицької (1914), Горлицької (1915), Брусиловської (1916) операцій та наступу Керенського (1917).

28 червня 1915 р., після звільнення міста від РІА, на міській ратуші УСС підняли національний стяг.

На цвинтарі поховані військовослужбовці австро-угорської та німецької армій, які загинули в боях і померли від ран та хвороб у 1915 – 17 рр.

Благоустрій цвинтаря вперше здійснено в 20 – их рр. ХХ ст.

На даній території збережено 329 поховань військовиків різних національностей (українців, угорців, чехів, поляків, німців, євреїв та ін.). Згідно архівів, у 1915 р. поховано близько 110 осіб, 1916 – 16, 1917 – 1.

Встановлено прізвища 127 полеглих, в тому числі 2 легіонерів Українського Січового Стрілецтва.

Цвинтар є пам’яткою історії.

 

Проект «Велика війна: поховання та історична пам’ять»

за підтримки Міжнародного Вишеградського фонду 2019 р.».

 

У нижній частині таблиці розміщено логотипи партнерів проекту, які опікуються даною проблематикою. Зокрема, «Polski Zespol Humanitarny», «Поступовий гурт франківців», «KDIF», «Maguar kulturalis oktatasi kozpont», «Komunitna nadacia Bardejow».

У роботах з встановлення анотаційної таблиці прийняли участь Лаврук Тарас (Івано-Франківськ), Яневич Богдан (Калуш), Чемеринський Андрій (Галич).

Слід зазначити, що в рамках проекту «Велика війна: поховання та історична пам'ять» було здійснено один з етапів благоустрою та прибирання галицького військового меморіалу (вересень 2018 р.). До робіт були залучені, як волонтери з усієї області, так і зокрема, міста Галича.

Роботи над благоустроєм даного меморіалу ще дуже багато, зрештою, дана праця не є одноразовою – кладовище потребує постійного догляду та прибирання. Реально це можна здійснювати спільними зусиллями всіх зацікавлених та небайдужих осіб.

Встановлення анотаційної таблиці є черговим і важливим кроком для збереження нашої історичної спадщини, її популяризації, а насамперед для вшанування тих, які давно забуті не тільки в суспільних спогадах, а й власних родинах.

А.Чемеринський

 

Минулого року вийшла друком моя книга «Зоря «Просвіти» над Галичем» (Івано-Франківськ,- 2018 р. 152 стор.). У ній на основі архівних та історичних джерел, а також спогадів старожилів  розкривається  діяльність місцевого товариства  «Просвіта» від часу його заснування у 1901 році до 1939 року. У висновках до книги я зробив узагальнення, що керівниками «Просвіти» у Галичі були люди приїжджі, які і організовували тут  просвітянську роботу. З наведеного  в кінці книги списку як підтвердження цієї думки,  видно, що так і було.

Проте якщо б не було активних галичан, то кого б ці організатори вели за собою?  Я так хотів, щоб хтось із галичан  цю мою тезу спростував, але знову ж, як і при написання книги, наткнувся на незрозумілу  для мене байдужість містян. Звісно, у пошуку історичних джерел і вона мене не може зупинити. Тому зараз, збираючи відомості про відомих галичан - уродженців цього славного міста,  я за сторінками згаданої книги  вирішив укласти короткий біографічний довідник  активістів «Просвіти», котрі були родом із Галича. Для зручності користування його укладено в алфавітному порядку. Якщо родичі мають доповнення про згаданих осіб, прошу поділитися. Бо ці люди, на відміну від нашого покоління, хотіли щось робити.

Бат Степан, син Івана і Євдокії, уроджений 31.10.1910 р.,  – господар , скарбник міського осередку за головування Осипа Яновича. Проживав на  вулиці За Дністром. Пізніше входив до виділу «Просвіти» (1938 р.).

Березюк Марія (з дому Комарницька), дочка Олекси і Юлії уроджена 15.06.1910 р. – секретар виділу «Союзу українок» в Галичі станом на 02.09.1936 р., дружина Стефана, члена  товариства «Рідна  школа» у 1934 році, скарбника філії «Просвіти» у 1936 році.

Бродович І. (ім’я не встановлено) –  один із членів засновників «Просвіти у Галичі у 1901 р. (за книгою «Міста і села Галицького райну»). На жаль, більше жодної інформації про нього не знайдено.

Водославська  Стефанія (з дому Сівецька), дочка Петра і Йосифи, уроджена  01.09.1897 р. -  член контрольної комісії товариства «Просвіта», організаційний  референт «Союзу Українок» у 1936 р., голова місцевого осередку «Союзу українок» у 1938 році,  дружина ветлікаря Петра Водославського, члена товариства «Сільський господар», активного просвітянина Галича.

Герасимович Теофіл, народився у 1859 році  - активний галицький діяч, один із засновників місцевої «Просвіти». Він був заарештований за доносом місцевих москвофілів царськими сатрапами під час Першої світової війни і відправлений до станіславської тюрми. Тільки щасливий випадок унеможливив його вивіз до Росії, як це було з іншими відомими патріотами. Після Першої світової війни Т. Герасимович уже не брав активного участі у просвітній роботі, хоча і був учасником окремих засідань, підтримуючи роботу її молодших членів. У старшому віці він у себе вдома читав газети та книжки людям, котрі любили до нього заходити. Помер у 1934 р, похований на старому галицькому цвинтарі.

Гаєцький Теодозій, магістр, адвокат, аплікат, проживав у  Галичі на  вулиці Сокола. Секретар філії «Просвіти» в Галичі у 1938 році.

Дрозд Іларій (інший варіант імені Гіларій) – один із членів засновників «Просвіти у Галичі у 1901 р., батько Зенона та Ярослава. Інформація про них наступна: Дрозд Зенон, син Гіларія і Гелени, уроджений 01.11.1909 р. в Галичі  був бібліотекарем, а  Дрозд Ярослав, син Гіларія і Гелени, уроджений 17.11.1906 р.-  членом управи.

Корчинська  Ангеліна, дочка Василя (з дому Петраш), 1908 р.н.,  -  учителька, навчалася у гімназії сестер Василіянок у Станиславові, дружина Івана Корчинського – активіста громадського життя Галича. 1930 р. у неї було проведено обшук (вона тільки закінчила учительську семінарію).  У 1940 році, після арешту чоловіка,  її з двома дочками було вислано в Актюбинську область (Казахстан). Після повернення  працювала учителем  та директором Галицької школи №2. Померла у 1987 р., похована на цвинтарі на Заріці.

Маретова Стефанія (з дому Сівецька) - голова жіночої секції при товаристві «Просвіта», пізніше голова «Союзу українок» Галича (1927 р. ).  У 1937 р. вона - заступник виділу «Просвіти». Дружина Григорія Марета, колишнього  старшини УГА, який у Галичі був директором Повітового союзу кооперативів, а також  урядовцем кружка «Рідної школи» та «Просвіти». За головування В. Скрентовича, він якийсь час був секретарем товариства.

 

Масляк Олекса, син Данила і Павліни, уроджений 18.11.1907 р.н. - приватний урядовець, мешкав на вулиці Сокола, 30.  У 1935 році  входив до Секції «Молоді української», яка діяла при філії «Просвіти». У 1938 році - член контрольна комісії філії «Просвіти» в Галичі. Ми знаємо, що Масляки – це давнє галицьке прізвище, але відносно цього його носія маємо інформацію, що О.масляк походив із с. Бринь.

Меркун Осип – адвокат, секретар товариства «Просвіта» у 1928 р. за головування о. Романа Лободича. У 20-тих роках прихильник УНДО, голова Повітового народного комітету цієї партії (1933 р.). Пізніше вибраний головою Товариства «Просвіта» на загальних зборах 4 падолиста 1937 року. Однак незабаром переїхав до Перемишлян, де очолив місцевий осередок УНДО.

Мигаль  Осип, син Івана і Кароліни, уроджений 19.09.1886 р. в Галичі – господар у виділі «Просвіти».

Мончук Осип , син Захара (листоноші поштового) та Марії, 1911 р. н. освіта незакінчена вища педагогічна. Заарештований 29 вересня 1930 року  під замітом підпалу митрополичого бараку та приналежності до УВО (звільнений у грудні). Пізніше член ОУН, перший комендант міського осередку у 1934 р. Заарештований 26.11.1939 року органами НКВД. Звинувачення: член ОУН, розповсюджував націоналістичні листівки. Станіславським обласним судом 04.11.1940 року засуджений на 10 років позбавлення волі. На святі «Сокола» у 1936 року згадується Оля Мончуківна - «районова коменданта жіночих відділв «Сокола», можливо, дружина Осипа.

Ольшанівський Карл  - «майстер муляровий»,  секретар, а пізніше бібліотекар місцевого осередку Товариства за головування Ярослава Гузара (1924 р.),  член виділу товариства «Просвіта» у 1925 р. за головування Володимира Левицького,  батько відомого правозахисника Ігоря Ольшанівського, який після Другої світової війни мешкав у США.

Попель Йосиф  (1818 -1888) - «горожанин Галича, багаторічний член громадської ради, член товариства «Просвіта», батько священика о. І. Попеля, пароха у Довгополі на Гуцульщині. Щоправда,  тут  мусимо уточнити, що Й. Попель є уродженцем с. Медуха, але одружився у Галичі з Анною Заклінсько.

Сегін Володимир,  син Пантелеймона та Юлії, уроджений 6 грудня 1899 року - працівник кооперативи,  бібліотекар «Просвіти» у 1925 р., пізніше   член виділу. У 1930 році у нього проведено обшук через приналежність до УВО. У 1935 року входив у першу п’ятірку оунівців Галича.

Сегін Іван, син Онуфрія і Гелени, уроджений в 1880 р. – заступник голови міського осередку за головування о. Миколи Яновича.

Сівецька Єлизавета – член виділу товариства «Просвіта»  у 1925 році, пізніше секретар «Просвіти» за головування о. Т. Самотулки, дружина вчителя місцевої школи Балицького Фердинанда, колишнього сотника УГА.

Скрентович Володимир, син Стефана і Теклі, уроджений 11.10.1885 року, емеритований учитель,  мешкав на вулиці Замлиння, 36.  Заступники голови товариства «Сільський господар» у 1937 році,  голова  галицької філії «Просвіти» в 1936 -1938 рр.

Скрентович Юрій, студент права, який тимчасово мешкав в Галичі у 1935 році, тоді ж входив  до секція «Молоді української», яка діяла при філії «Просвіти».

Стебновський Ярослав – член виділу товариства «Просвіта» у 1925 р. У 1933 році входив до числа старшин Сокола-Батька у Львові, урядовець Земельного Банку Гіпотетичного. З 1944 р.  - на еміграції.

Чемеринська Анна, дочка Федя і Марти (за іншими даними Марії) Бродович,уроджена 26.12.1913 р. - член управи товариства «Просвіта», пізніше бібліотекар місцевого осередку «Союзу українок у 1936 р.

Чемеринський Петро – емеритований австрійський службовець. За часів ЗУНР входив до Станиславівської повітової ради, у 1925 р. заступник голови товариства «Просвіта», пізніше член ревізійної комісії місцевого виділу.

Яворівський Корнило з Галича – секретар філії «Просвіти», вибраний  4 листопада 1937 року на загальних зборах товариства.

Янович Корнелія, 1892 р.н.  -  вчителька, працювала у Залукві та Галичі,  у 1927 році вона здала державний музичний іспит у Львівській консерваторії, член виділу товариства «Просвіта» у 1932 р. за головування Володимира Левицького. Померла у 1977 р.

Янович Осип – син Миколи та Анни, уроджений 17.08.1897 р., закінчив гімназію, а за нею університет, де здобув юридичну освіту. Голова міського осередку «Просвіти», заарештований 10 жовтня 1930 р. (звільнений у грудні). Був директором Українбанку (Кредитного банку) у Галичі. У 1937 році вибраний заступниками виділу Товариства «Просвіта». Після війни був директором кінотеатру у Львові, але потім повернувся до Галича, де і помер.

 

Янович Теофіл – купець, Янович Теофіл, син Миколи і Анни, уроджений 17.01.1883 р. Був членом засновником товариства «Просвіта» у Галичі, але пізніше покинув місто і працював у Народній Торгівлі у Теребовлі, Збаражі і Мостиськах. До Галича повернувся після Першої світової війни, був членом виділу «Просвіти» у 1925 році. У 1933 році – прихильник УНДО, член виділу товариства «Рідна школа». У 1935 р. обраний  членом контрольної комісії місцевого осередку  «Просвіти», а у 1936 р. входив до  повітового виділу товариства. Помер у Галичі у 1953 році.

Юркевич Володимира, дочка Володимира і Параски, уроджена в Галичі 19.11.1910 р.- член контрольної комісії. У документах згадується також Марко Юркевич, активіст галицького товариства «Сокіл».

Зрозуміло, що інформація про перелічених вище осіб було б ширшою, якщо б відгукнулися їхні родичі. Також було б добре доповнити дані відомості фотографічним матеріалом, бо знаємо, що багато галичан у сімейних альбомах зберігають старі світлини, але не дуже поспішають ними поділитися. А час минає, одне покоління змінює інше, залишаючи майбутньому «буденну і сіру» історію міста. Галич втрачає свої позиції одна за одною. І виникає запитання: а що ми залишимо нащадкам? Але щось мусить дати Галичу поштовх для розвою. І роль галичан у цьому процесі, я переконаний, не  остання.

Іван ДРАБЧУК

Однією з важливих християнських традицій в період свята Воскресіння Христового є відвідування кладовищ і вшанування молитвою тих, які відійшли у вічність. Таку практику дещо складно здійснити, якщо кладовище є давнім, а поховання забутими і занедбаними чи зруйнованими. Впродовж майже 80 – ти років такою була доля цвинтаря Війська Польського у м. Галичі, який зруйновано в період радянської влади з метою забуття тих, які стримували більшовицькі орди в їхньому завойовницькому поході у Європу.

В ці дні Галич відвідала родина Ясколовських – Пшемислав та Магдалена (Варшава, Республіка Польща). Вони відомі в своїй країні, як активні учасники вшанування пам’яті полеглих у Першій світовій війні, щорічно здійснюють десятки експедиційних поїздок, як Польщею, так і за її межами; за можливості опікуються та допомагають з відновленням занедбаних військових кладовищ. Пшемислав Ясколовський – за фахом інженер, знавець історії артилерії, дослідник фортифікаційних споруд, автор кількох книг, активіст громадських ініціатив щодо збереження та відновлення пам’яток історії в Польщі, керівник історичного клубу «Традиційний підрозділ ц. і. к. полку фортечної артилерії №2 барона Едварда фон Беші»; відзначений рядом нагород європейських держав.

Метою їхнього приїзду був огляд залишків поховань польських солдатів з можливістю їхньої подальшої реновації та відвідання іншого великого кладовища, на якому поховані воїни австро – угорського війська.

Під час відвідин кладовища польських воїнів, за погодженням з відповідальними особами, і з врахуванням того, що в 1920-му році Військо Польське та Армія УНР були союзниками і спільно тримали лінію фронту проти більшовицької навали в Європу, було встановлено тимчасовий символічний дерев’яний хрест на площі поховань та інформаційну таблицю. Це - важливий крок: для вшанування пам'яті і для чергової візуаліції місця поховань для тих відвідувачів місця, які тут відпочивають і зневажають місце проявами вандалізму.

Сам хрест і таблиця є скромного вигляду і типові для тимчасового ознакування поховань – на зразок того, як це здійснювалося з захороненнями одразу після бойових дій.

Таблиця виконана двомовно: польською та українською мовами і подає загальну інформацію про саме кладовище. Напис засвідчує наступне:

«Cmentarz Wojenny zolnierzy Wojska Polskiego poleglych w walkach z Bolszewikami w 1920 r. / Військове кладовище солдатів польської армії, загиблих у битвах з більшовиками в 1920 р.

W roku 1920 zolnierzy Wojska Polskiego i Ukrainscy bohatersko przeciwstawili sie bolszewickim najezdzcom / У 1920 р. солдати польської та української армії героїчно виступили проти більшовицьких загарбників.

Halicz 2019 / Галич, 2019

Tablica ta ufundowal Tradycyjny Oddzial C. i K. Regimentu Artylerii Fortecznej No. 2 barona Edwarda von Beschi – Twierdza Krakow».

Представники польської сторони оглянули місто Галич та найцікавіші туристичні об’єкти в його межах, а також залишки австрійських фортифікацій в околицях.

Польська сторона висловлює щиру подяку Генеральному директору Національного заповідника «Давній Галич» п. Володимиру Костишину за сприяння та гостинність. Ними в найближчому часі буде підготовано ряд письмових пропозицій щодо подальшої співпраці.

Про кладовище Війська Польського в Галичі практично нічого не відомо самим мешканцям міста. Червоний окупант десятиліттями знищував пам’ять про тих, які були успішними в боротьбі з ним і створили незалежні держави. Тільки завдяки місцевим краєзнавцям, які досліджують військові поховання Галича, вдалося зібрати інформацію про це місце.

Кладовище розташоване у південно-східній частині Замкової гори. Тут поховані польські військові, які були учасниками польсько-радянської війни і загинули у вересні 1920 р.: 1 підпоручник, 1 старший стрілець та 10 стрільців.

На даний час встановлено 12 прізвищ полеглих. За військовою приналежністю вони були воїнами 21 та 36 піхотних полків - славних військових формацій Польщі (полків відомих під назвами, як «Діти Варшави» та «Академічна Легія»). Ймовірно, первинно військових могил було кілька десятків. Хрести на могилах були бетонні (на даний час не збереглися).

Щорічно, в період 1921 – 1939 рр., на День Конституції Польщі (3 травня) польські військові поруч могил встановлювали почесну варту, запалювали свічки. Один з тогочасних часописів, описував вшанування полеглих польських воїнів у 1929 р.: «…В минулу неділю відбувся в Галичі обхід... На цвинтарі, що міститься на історичній замковій площі, кс. Ангер відправив польову службу, на якій були присутні представники урядової та міської влад, 6 полку уланів, ескадрон саперів 6-ої кавалерійської дивізії, оркестр 6 полку уланів, також громадськість. Після відправи виголошено ряд промов, після чого відбувся парад військових відділів та похід, який вирушив до міста при звуках оркестру. Урочистість мала дуже піднесений характер».

У західній частині кладовища зберігся бетонний меморіальний знак, в формі трьох квадратних площадок (встановлених одна на одну), які будовою нагадують ступінчасту піраміду. На верхній площадці, в її центральній частині проглядається залишок металевої основи - на ній кріпився високий металевий хрест. У східному напрямку від меморіального знаку розташовані гробівці.

Загалом, їх - 18, всі вони розташовані в чотирьох рядах, паралельно один одному. Окремі поховання зміщені відносно первинного місця розташування, є розбиті. Руйнування наступає внаслідок природніх та зовнішніх чинників - зокрема, спостерігається несанкціонований розкоп окремих могил з метою пошуку цінних речей.

Цинізм та бездуховність дійшли до того, що окремі відвідувачі Замкової гори на рештках гробівців розводять вогнища і смажать м’ясо…

В наш час – періоду чергових викликів з сторони Російської Федерації, подібне кладовище є прикладом того, що нації вже кілька десятиліть тому вели з нею боротьбу, згідно гасла польського повстання «За вашу і нашу свободу!». Це кладовище є свідченням одного з етапів історії міста, тому було б доцільним його впорядкувати і відновити.

Звичайно, в даній справі є досить проблемних питань, проте за наявності доброї волі і порозуміння сторін, їх можна вирішити.

Галич неодноразово впродовж року відвідують групи з – за кордону, безперечно їм цікаво було б оглянути місця пов’язані з військовою історією, з меморіалами на честь полеглих. Зрештою, в наступному році буде великий ювілей – сота річниця бою під Дитятином та кінцевого розгрому більшовиків під час боїв, які відомі як «Варшавська битва»…

Андрій Чемеринський

З сумом повідомляємо про відхід у вічність дослідника минулого славного Галича. Він віддав йому своє життя і понад усе старався дослідити кожен момент його історії…

Ігор Коваль народився 28 липня 1960 р. у с. Реклинець Сокальського району, Львівської області.

З 1967 по 1975 р. навчався в Реклинецькій восьмирічній школі, а в 1975 по 1977 рр. Великомостівській СШ. Протягом 1977 – 1982 рр. здобував освіту на історичному факультеті Львівського державного університету ім. І. Франка (тепер Львівський національний університет ім. І. Франка). Університет закінчив з відзнакою і отримав фах викладача історії та суспільствознавства.

У 1982 - 1984 рр. проходив військову службу в м. Надвірна Івано-Франківської області, був на посадах командира взводу і роти.

Учень видатних археологів професора Вітольда Ауліха та професора Миколи Пелещишина. Від часів студентської лави постійний учасник археологічних експедицій на теренах давнього Галича під керівництвом В. Ауліха.

З 1989 р. працював у Галичі й районі кореспондентом газети "Прапор Перемоги" (1985 – 86), старшим науковим співробітником Крилоського краєзнавчого музею, вчителем історії Бринської ЗОШ (1985), директором Вікторівської (1986 – 88) та Крилоської ЗОШ (1988 – 90), завідувачем відділу освіти Галицької РДА, заступником генерального директора Національного заповідника «Давній Галич».

У 1990 р. був обраний депутатом Івано-Франківської обласної ради. В цей час був призначений завідувачем відділу освіти Галицької РДА (1990 – 96). В 1996 – 97 рр. працював заступником директора Крилоської ЗОШ І-ІІІ ст., а в 1997 – 99 рр. заступником генерального директора Національного заповідника «Давній Галич».

Від 1999 р. його творча діяльність пов'язана з Івано-Франківськом. В 2000 – 02 рр. працював заступником начальника обласного управління освіти і науки Івано-Франківської облдержадміністрації; головним спеціалістом цього ж управління (2002 – 04). В 2000 р. очолював обласне об’єднання ВУТ «Просвіта».

На академічній роботі: з 1999 р. як старший викладач кафедри релігієзнавства, а в 2007 р. доцент кафедри релігієзнавства, теології та культурології філософського факультету Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника (далі ПНУ ім. В. Стефаника), паралельно читаючи спецкурси в богословських академіях Івано-Франківської єпархії УГКЦ та УПЦ. Викладав наступні дисципліни: «Історія світових релігій», «Історія релігій», «Історія української культури», «Іконологія», «Джерелознавство християнства», «Релігійна археологія», «Релігієзнавство». Був академнаставником, керівником музейно-архівної практики.

Його науково-дослідна робота була спрямована на дослідження актуальних проблем церковної археології Галицько-Волинської Русі Х – ХІV ст., науковим персоналіям, висвітленню яскравих сторінок з історії українського церковного мистецтва

2007 року захистив кандидатську дисертацію "Наукова та громадська діяльність Ярослава Пастернака (1913 - 1969 рр.)", науковий керівник професор, доктор історичних наук Володимир Грабовецький.

Упродовж 1993-2015 рр. приймав участь в більш як 30 Міжнародних наукових конференціях, чисельних загальноукраїнських та регіональних наукових форумах. Із досліджуваною науковою проблематикою виступав у місцевих та загальноукраїнських засобах масової інформації.

З 2016 по 2018 р. навчався в докторантурі Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника, працював над темою докторської дисертації "Середньовічний Галич як столиця держави Ростиславовичів та Романовичів".

В останні роки працював на посаді керівника гуртка «Археологічне краєзнавство» (м. Галич, 2018) і виконував обов’язки практичного психолога в Бурштинському енергетичному коледжі (2019). В останньому році життя був науковим працівником науково – дослідного відділу Національного заповідника «Давній Галич».

В родинному житті з дружиною Ольгою виховав трьох дітей – Наталію, Михайла та Мар’яну, був добрим дідусем для своїх внуків.

Автор і співавтор понад 10-ти книжок і понад 100 наукових статей, зокрема "Ярослав Пастернак — дослідник старожитностей України" (2006 р.), "Євангеліст Лука з княжого Галича" (2009 р.), "Сучасна археологія княжого Галича і Галицької землі" (2015 р.), "Вітольд Ауліх та археологічні студії княжого Галича" (2016 р.), "Галицькі фрески і мозаїки" (2017 р.), «Сапогів» (2018). Відомий, як автор і в колективних монографіях, навчальних посібниках та методичних рекомендаціях.

Лауреат обласної краєзнавчої премії ім. В.Полєка (2012), загальноукраїнської премії краєзнавців України ім. академіка Петра Тронька (2018 р.). Член Національної спілки краєзнавців України.

Вічна йому пам’ять!

 

Бібліографія праць Ігора Коваля:

Миронюк І., Коваль І. Галицький іконостас: Шедеври сакрального мистецтва. – Івано-Франківськ: Лілея НВ. – 2008. – 168 с.

Коваль І., Гоян І. Духовно-культурна діяльність короля Данила в контексті взаємин Галицько-Волинської держави зі Святим Престолом / / Україна і Ватикан. Серія збірників наукових праць. – Вип. І.: Українсько-ватиканські відносини в контексті суспільних і міжконфесійних проблем / За заг. ред. д.філос.н. А.Колодного, д.і.н. О.Реєнта, д.філос.н. П.Яроцького, д.філос.н. Л.Филипович, д.філос.н. С.Кияка. – Івано-Франківськ – Київ, 2008. – С. 375-382.

Коваль І. «Справжній музейник повинен родитися…» (Музейна діяльність Ярослава Пастернака) / / На вівтарі історії України (На пошану академіка Володимира Грабовецького). – Івано-Франківськ. - 2008 . С. 468-475.

Коваль І., Бойчук Б. Археологічні зацікавлення М. Фіголя / / Мистецтвознавство.- 2008. - № 12-13. – С. 54-56.

Український дослідник підземного архіву Чехії (археолог Іван Борковський) / Матеріали Міжнародної конференції на базі Академії при Міністерстві культури України . – К., листопад 2008 р.

Ремісничо-торговий посад княжого Галича / Матеріали Міжнародної наукової конференції «Галич і Галицька земля в державотворчих процесах». – Галич, 10-11 жовтня 2008 р.

Галицька церковна археологія ХХ ст.: втрати і здобутки / Матеріали ХІІІ Міжнародних Могилянських читань на базі Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра». – К., 4-6 грудня 2008 р.

Лицар з Легіону безмертних (спроба створення героїчного та наукового потрету археолога Ярослава Хмілівського) / Матеріали Міжнародної конференції, присвяченої 90-річчю ЗУНР. - Львів – Івано-Франківськ – Чернівці. 1-2 листопада 2008 р.

Коваль І., Миронюк І. Ярослав Пастернак - дослідник старожитностей України. - Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2006. - 144 с.

Коваль І. За що було короновано Данила? / І. Коваль / / Король Данило Галицький в пам’ятках історії та культури / уп. Гаврилів Б. Миронюк І. – Івано-Франківськ: Плай, 2009. – С. 39-50.

Коваль І. І воскресне Собор! / І.Коваль / / Альманах Станіславівської землі. – Нью-Йорк-Київ-Івано-Франківськ. – Т.3. – 2009. – С. 613-615.

Коваль І., Ларіонова В., Борисевич Л. Посадські церкви Галицько-Волинської Русі / І. Коваль, В. Ларіонова, Л. Борисевич / / Галицька митрополія в історії європейського християнства. Матеріали міжнародної науково конференції (Галич 14 травня 2009). – Галич: Давній Галич, 2009. – С. 148-158.

Коваль І., Стасюк А. Лицар з легіону безсмертних / І. Коваль, А. Стасюк / / Галицька митрополія в історії європейського християнства. Матеріали міжнародної науково конференції (Галич 14 травня 2009). – Галич: Давній Галич, 2009. – С. 181-189.

Коваль І. Тріумфи та драми галицької церковної археології в ХХ ст. / І. Коваль / / Добрий пастир. – Івано-Франківськ, 2009. – С. 182-195.

Коваль І., Глушко Л., Стасюк А. Лікар Ярослав Хмілевський – дослідник історичної топографії Галича / І. Коваль, Л. Глушко, А. Стасюк / / Галицький лікарський вісник. – Івано-Франківськ,2009. - № 2. – С. 129-133.

Коваль І., Зіньковський Т. Галицькі скарби підземного архіву. - Галич, 2012. - 72 с.

Кияк С. Світ трипільських старожитностей з вікон Ярослава Пастернака / С. Кияк, І. Коваль // Етнос і культура. - Івано-Франківськ. - 2012. - № 3 . - С.32-39.

Коваль І. Галицькі печатки - джерело до вивчення церковної історії та іконографії / І. Коваль, І. Козарик // Добрий пастир. - Івано-Франківськ. - 2012. - №5. - С.73-102

Коваль І., Миронюк І. Галицькі іконостаси // Перевал. - 2012. -Ч. 3. - С. 156 - 173; Ч. 4. - С. 149 - 162.

Коваль І., Бойчук Б. Нові знахідки рідкісних хрестів-енколпіонів ХІІ -ХІІІ ст. на території Галицької землі // Могилянські читання 2011 року: Зб. наукових праць. - К., 2012. С. 314 - 322.

Коваль І., Білоус Л. Раритети з княжої канцелярії // Галичина. - 2012. - Ч. 19. - С.135-151

Коваль І. Джерела іконографії Пресвятої Богородиці у творчості Йова Кондзелевича/ І. Коваль, І. Данищук // Карпати: людина, етнос, цивілізація: Науковий журнал з проблем карпатознавства. - Івано-Франківськ, 2011-2012. - № 3. - С. 76 - 84.

Гоман Р., Жежерун С., Коваль І. Нариси історії села Реклинець. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2013. - 306 с.

Коваль І. Релігійна археологія: методичні рекомендації. - Івано-Франківськ, 2013 . - 66 с.

Коваль І. Методичні рекомендації проведення архівно-музейної практики для студентів вищих навчальних закладів. - Івано-Франківськ, 2013 . - 46 с.

Коваль І. Внесок Галицького єпископа Косми у становленні Вселенської Церкви в Україні у ХІІ столітті / І. Коваль, Л. Борисевич, А. Соловей // Українське релігієзнавство. – 2013. - № 67. – С. 124-130.

Коваль І. Про групу важливих джерел до вивчення Галицької церковної історії та іконографії ХІІ ст. / І. Коваль, І.Білик, П.Шульгай // Авраамічні релігії в Україні: історія, етнокультурні взаємовпливи, міжконфесійні взаємини: Матеріали міжнародної наукової конференції (Галич, 25 травня 2013 р.) - Галич: Давній Галич, 2013. - С. 289 - 298.

Коваль І. Сакральні джерела про Галицьку еміграцію/ С.Кияк, І.Коваль // Світове українство як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті «…землякам моїм в Україні і не в Україні»: зб. Матеріалів четвертої Міжнародної науково-практичної конференції (у рамках ІV Міжнародного конгресу світового українства). – Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2013. – С. 405 – 408.

Коваль І. Давньоруські писала княжого Галича / І. Коваль, Т. Зіньковський // Пам’ятки України. – 2013.- № 6. С. 16-21. (6/0,3)

Коваль І. Зв’язки Давнього Галича і Великого Новгорода: історично-церковний та релігійно-культурнгий контекст / Митрополит Іосаф (Василиків), І.Коваль, О. Білик // Православ’я в Україні: Збірник Матеріалів ІІІ Всеукраїнської наукової конференції. – К., 2013. – Ч. І. – С. 33-39.

Коваль І. Унікальна пам’ятка давньоруської писемності / І.Коваль, О. Білик, І. Креховецький // Галич і Галицька земля в державотворчих процесах України: Матеріали Міжнародної наукової конференції, Галич, 7-8 листопада 2013 року. - Галич, 2013. – С. 50 - 62.

Коваль І. Людина, яка дбала про добро УГКЦ / І. Коваль, Л. Левицька// Греко-католицьке духовенство у суспільно-політичному та національно-культурному житті українців: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, м. Коломия, 18 жовтня 2013 року. - Коломия, 2013. - С. 88-91.

Коваль І. Студентська науково-дослідницька робота в системі чоловічої богословської освіти Галичини (1929-1939 роки) / І. Коваль, Р. Пахолок// Обрії. – Івано-Франківськ, 2013. № 11. - С. 21-25.

Коваль І. Княжий Галич – провідний центр виробництва давньоруських емалюй / І. Коваль, І.Данищук // Наукові студії. Історико-краєзнавчий музей м. Вінники. - Львів: Апріорі, 2013. – Вип. 6. – С. 307-318.

Коваль І. Галицькі іконостаси / І. Коваль, І. Миронюк // Перевал. – 2013. – Ч. 2. – С. 113-125.

Коваль І. Мистецькі центри Стародавнього Галича ХІІ – ХІІІ століть у контексті сучасних археологічних досліджень/ І. Коваль// Мистецька освіта: минуле, сучасне і майбутнє (до 30-річчя кафедри образотворчого мистецтва ім. М.Фіголя): Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 7-8 листопада 2013 року. – Івано-Франківськ, 2013. – С. 107-113.

Коваль І. Унікальна пам’ятка давньоруської писемності / І. Коваль, Ю.Юсипчук, Ю.Рапалюк// Мистецька освіта: минуле, сучасне і майбутнє (до 30-річчя кафедри образотворчого мистецтва ім. М.Фіголя): Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 7-8 листопада 2013 року. – Івано-Франківськ, 2013. – С. 290-298.

Коваль И. Связи Древнего Галича и Великого Новгорода: культурно-исторический и духовно-религиозный контекст / С. Кияк, И. Коваль // Проблемы российского самосознания: патриотизм, гражданствен-ность и отечественная культура (к 200-летию со дня рождения Н.В. Станкевича): материалы 10-й Международной научной конференции (Москва, 3 октября 2013 г., Белгород, 8-10 октября 2013 г.) ; под общ. ред. С.А. Никольского / Ин-т филос. Рос. акад. наук, Белгородский гос. нац. иссл. ун-т. – М.; Белгород : ИД «Белгород» НИУ «БелГУ», 2013. – С. 130-136.

Коваль І., Гоян І. Патріарх Йосиф Сліпий і українська археологія / І. Гоян, І. Коваль // Авраамічні релігії в Україні: інкультураційні взаємовпливи та міжконфесійні взаємини: Матеріали міжнародної наукової конференції. – Галич, 29 травня 2014 року: «Давній Галич». – С. 40-52.

Коваль І., Борисевич Л. Екуменічні мотиви християнської археології в наукових концепціях Сас-Залозецького. / І. Коваль, Л. Борисевич // «Україна і Ватикан. Серія збірників наукових праць. – Вип. VІ: Проблеми екуменізму в сучасній Україні в контексті «Декрету про екуменізм (21.11.1964 р.)» Другого Ватиканського Собору/ За заг. ред. д.філос.н. С.Р. Кияка – Івано-Франківськ: ПП Маргітич О.І, 2014. – С. 339 – 346.

Кияк С., Коваль І., Білик О. Церковно-релігійні та культурні зв’язки княжого Галича і Великого Новгорода в ХІІ –ХІІІ ст. / С. Кияк, І. Коваль, О. Білик // Карпати: людина, етнос, цивілізація. – 2014. Вип. 5. – С.146-153.

Коваль І.М. Значення Успенського собору в Галичі для Історії Української православної церкви / І.М. Коваль, митрополит Іосаф ( Васильків) // Православ’я в Україні: Збірник матеріалів ІУ Міжнародної наукової конференції. Київ, 18-19 листопада 2014 року. – Івано-Франківськ, 2014. – С. 756-770.

Коваль І. Світ археологічних зацікавлень кардинал Йосифа Сліпого / І.Коваль, І. Гоян // Етнос і культура. – Івано-Франківськ, 2014.- №10-11 / 2013 - 2014. – С.125-137.

Коваль І. Михайло Павлович Фіголь / І. Коваль // Етнос і культура. – Івано-Франківськ, 2014. - №10-11 / 2013/ 2014.-С.171-177.

Коваль І. М. Тарас Шевченко і Українська археологія / І.М.Коваль, І.М. Гоян // Слово: Прикарпатський вісник НТШ. – Івано-Франківськ, 2013.- Ч. 2 /22/ . – С. 57-72.

Коваль І. Археологія Галича в період «сталінських морозів» і «хрущовської відлиги» /І. Коваль // Галич і Галицька земля: Матеріали міжнародної наукової конференції. - Галич, 20-31 жовтня 2014 року. – Галич, 2014. – С.57-69.

Коваль І. Художне оздоблення зброї Галицько-Волинської Русі Х-ХІV століть / І. Коваль, І. Креховецький, О. Білик // Галич і Галицька земля: Матеріали міжнародної наукової конференції. Галича, 30-31 жовтня 2014 року. – Галич, 2014. – С.69-85.

Коваль І. Образ Князя-філософа в Галицько-Волинському літописанні ХІІ – ХІІІ століть / І. Гоян, І. Коваль // Історія філософії як школа думки. – Зб. на пошану професора С. М. Возняка (до 85-річчя з дня народження). – Івано-Франківськ: Вид-во Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, 2014. – С. 489-499.

Коваль І.М. Значення Успенського собору в Галичі для Історії Української православної церкви / І.М. Коваль, митрополит Іосаф ( Васильків) // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Українське православ’я у контексті вітчизняної історії та суспільних трансформацій». – Тернопіль, 2014. – С. 28 – 37.

 

Символічно, що в Світлий тиждень у Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відкрилася виставка «Дзвони Великодні», на якій представлені вироби викладачів і студентів Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв. Гуцульську кераміку привезла в Галич мисткиня, член Національної спілки художників України, професор Марія Гринюк. Її, власне, представив, відкриваючи виставку, завідувач науково-освітнього відділу, кандидат історичних наук Андрій Стасюк. Марія Гринюк – учасниця багатьох регіональних, всеукраїнських та закордонних виставок. Її твори зберігаються в експозиціях вітчизняних музеїв та у приватних колекціях поціновувачів в Україні та за рубежем.

Заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи, кандидат історичних наук Семен Побуцький від імені адміністрації установи привітав гостей з Косова, подарував видання про Галич. Натомість М. Гринюк залишила для наукової бібліотеки заповідника власні книги, зокрема із серії «Галерея майстрів Гуцульщини». Адже мисткиня не тільки сама створює прекрасні вироби, але й популяризує творчість колег. А ще Марія Гринюк багато сил і енергії віддає для того, щоб гуцульську кераміку було внесено у Список культурної спадщини ЮНЕСКО.

У багатьох селах Гуцульщини основним ремеслом було гончарство. Виробництво гуцульської кераміки тягнеться від XV ст. і донині. Власне, найвідомішою є косівська кераміка, що отримала свою назву від місця її створення – Косова, околиці якого багаті на глину. Тож гончарство тут розвивалось з давніх часів, що дозволило місцевим майстрам витворити свій особливий, унікальний стиль. Гуцульські майстри виробляли горщики, глечики, миски, горнятка – весь необхідний домашній посуд. Але ужитково-декоративна кераміка, якою ми знаємо її сьогодні, зароджувалась десь наприкінці XVIII – на початку XIX століть. Це були здебільшого підсвічники та кахлі. Кахлеві печі косівського виробництва охоче ставили не лише на Гуцульщині, а й у Румунії та Угорщині. Найдавніші косівські кахлі зберігаються у музеях Бухареста та Відня. Гончарні вироби оздоблювались полив'яними малюнками різного виду: стилізованими зображеннями квітів, дерев, тварин (коня, оленя, ведмедя, птахів), різноманітних людських типів (мисливець, вояк, поштар, музика тощо), святих (найчастіше св. Юрій та св. Миколай). Нерідко на кахлях змальовували цілі побутові сценки.

Гуцульські традиції і ремесла не повинні зникнути, їх слід зберегти і передати для наступних поколінь – саме над цим працює колектив Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва. Викладачі та студенти пригадували, як під час навчання разом з Марією Миколаївною відвідували знаних майстрів, слухали їх розповіді, замальовували зразки виробів, а пізніше створювали власні. «Коли ти бачиш, як це все народжується – ти найщасливіша людина», – зізнається пані Марія. А колеги відгукуються про неї як про мудрого педагога, що вміє навчити, направити, впродовж 35-и років передає свій досвід студентам, щедро ділиться з молодими тим, що сама вміє.

Любов Бойко

Напередодні Великодня, 23 квітня у Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відбувся методично-практичний семінар «CHRISTUS VIVIT».

Ініціатором та співорганізаторами заходу виступив науково-освітній відділ заповідника в особі наукової співробітниці Діани Ковальської. На запрошення адміністрації до «Давнього Галича» прибули семінаристи та студенти Івано-Франківської богословської академії Івана Золотоустого. Молитовне благословення присутнім уділив галицький декан о. Ігор Броновський, а заступник генерального директора Семен Побуцький виголосив вітальну промову для учасників дійства.

Насамперед такий захід організовано для молоді, тому не дивно, що численними учасниками стали ліцеїсти та гімназисти м. Галича. У ході роботи семінару доповідачі аналізували та коментували дев’ять розділів апостольського послання «Христос Живий» святішого отця Франциска папи римського, виданого 25 березня 2019 р. Відтак, змістовні роздуми семінаристів стосовно ролі християнських цінностей у сучасному світі, втім і серед молоді, духовно збагатили усіх присутніх.

Андрій Стасюк

Впродовж останнього часу особливе зацікавлення викликає локальна історія – як фіксація подій пов’язаних з окремим містом чи об’єктом. Подібне маємо з історією Галича кінця ХІХ – поч. ХХ ст., яка практично не вивчалася, а пам’ять про ті чи інші події чи об’єкти була втрачена у вирі часу…

На даний час зібрано попередній фактаж, який дає можливість уявити розвиток та життя міста в період володіння ним Габсбургами, перебування у складі ІІ Речі Посполитої та під час німецької окупації.

В 2017 р. Національним заповідником «Давній Галич» було проведено роботи щодо благоустрою цікавого об’єкта історії - колони розташованої перед металевим мостом на р. Дністер. Одночасно велася дослідницька праця в архівах, яка допомогла встановити первинну історію побудови цієї споруди та її призначення – оскільки було кілька різноманітних версій щодо її появи в місті – як виявилося, всі вони безпідставні. Таким чином, дослідникам вдалося встановити, що колона була встановлена у жовтні 1858 р. громадою міста Галича з нагоди будівництва дерев’яного мосту на р. Дністер та в подяку за сприяння в цій справі цісарського – королівському наміснику Галичини графу Агенору Голуховському.

Під час робіт з благоустрою неподалік від колони було віднайдено ще один об’єкт тогочасного періоду, який знаходився під шаром грунту і був ідентифікований дослідниками, як геодезичний знак.

На завершення робіт, силами Заповідника було відновлено пам’ятну таблицю на постаменті колони і здійснено попередні реставраційні заходи щодо геодезичного знаку.

За задумом, одного з ініціаторів відновлення даних пам’яток, тогочасного завідувача науково – освітнього відділу НЗ «Давній Галич» Ярослава Поташника, одним з елементів популяризації об’єктів мала стати анотаційна таблиця. Ще у 2018 р. спільними силами було підготовано текст та виготовлено таблицю, проте відхід у вічність п. Ярослава, відклав цей задум.

І ось тепер, у квітні 2019 р. в передвеликодній тиждень, місто отримало маленький подарунок – анотаційну таблицю присвячену пам’ятній колоні та геодезичному знаку (об’єктам історії ХІХ ст.).

Анотаційна таблиця розташована зі східного боку від лицевої сторони згаданих об’єктів – що дає змогу отримати інформацію і одночасно перебувати у візуальному контакті з пам’ятками. Сама таблиця закріплена на металевому тримачі у формі пульпіту, у верхній частині якого розміщено оргскло з нанесеним зображенням та текстом.

Ліва сторона таблиці розміщує гравюру з зображенням гр. А.Голуховського (намальовану в 1858 р.) та наступним текстом: «Колона Голуховського

Агенор Ромуальд Онуфрій Голуховський (08.02.1812, Скала – Подільська – 3.08.1875, Львів) – граф, аристократ гербу Леліва, представник впливової польської галицької родини. Намісник цісаря в Галичині, державний міністр (1880), Почесний громадянин 66 – ти галицьких міст.

Відвідав Галич у 1857 та 1858 рр. На його честь було відкрито в місті фундацію для опіки над убогими, започатковано стипендію для учня – жителя Галича, який навчається у вищому освітньому закладі.

Захищав інтереси міста у крайовому соймі (1866). Серед населення був шанованою особою.

27 листопада 1866 року магістрат іменував графа Агенора Голуховського гоноровим громадянином Галича – у визнання його заслуг для добра держави і краю, а зокрема в доказ вдячності за спорудження доріг, відкриття першого, постійного дерев’яного мосту через ріку Дністер, який згодом набув статусу крайового та на знак подяки за отримання самоврядування гміною».

Права сторона таблиці містить фотографію геодезичного знака та напис «Геодезичний знак (репер)

точка висоти над рівнем моря

247,15 м

Австро – Угорська монархія (друга половина ХІХ ст.)».

На таблиці розміщено логотип та назву організації, яка його встановила.

Таким чином, силами науковців у північній частині середмістя Галича облаштовано невеличкий “острівець» - комплекс споруд, який фіксує технічний і промисловий розвиток міста в період Габсбургзької монархії: пам’ятну колону (1858 р.), геодезичний знак (ХІХ ст.), металевий міст (1906 – 10 рр.), пам’ятний знак річковому судноплавству (1863 – сер. ХХ ст.). Окремі з цих об’єктів вже є пам’ятками історії місцевого значення і на них оформлені паспорти; в найближчому часі очікуємо на надання пам’ятній колоні статусу нововиявленої пам’ятки історії.

Анотаційна таблиця буде корисна для отримання знань про історію, як жителям міста, так і його гостям (особливо тим, які подорожуватимуть без туристичних груп). Віриться, що цей об’єкт не буде понищений вандалами, як це вже траплялося в нашому місті.

 

А.Чемеринський

Сторінка 1 з 66

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:8485

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:16149

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:6932

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:7298