З доповіддю виступила завідувачка відділу «Музей етнографії» Леся Семенівна Михальчук, яка коротко розповіла про роботу музею та презентувала колективну працю на тему: «Основні та допоміжні види господарської діяльності на Опіллі» на матеріалах Галицького та Рогатинського районів Івано-Франківської області.

Слухачам представили чотири розділи наукової праці.

Перший розділ на тему: «Традиційне хліборобство на Опіллі» презентувала Леся Семенівна.

Також з доповіддю виступила молодший науковий співробітник Тетьяна Воробчик, яка досліджувала тему розділу: «Садівництво та городництво на Опіллі». Наступною з доповіддю виступила старший науковий співробітник Ольга Олексюк з темою розділу: «Тваринництво та птахівництво на Опіллі». Останній розділ колективної наукової роботи на тему «Допоміжні види господарської діяльності на Опіллі: мисливство, рибальство та бджільництво» презентував молодший науковий співробітник Роман Коновалов.

Сьогодні, 13 січня у приміщенні Національного заповідника “Давній Галич” відбулася робоча зустріч з питання будівництва Молитовного поля у Крилосі.

У нараді взяли участь: в. о. генерального директора НЗ “Давній Галич”Володимир Олійник, заступник генерального директора з наукової роботи, кандидат історичних наук Семен Попуцький, завідувач науково-освітнім відділом Заповідника, кандидат історичних наук Андрій Стасюк, завідувач відділом охорони культурної спадщини Руслана Мацалак, завідувач відділом Музей історії Галича Тарас Зіньковський. Запрошені: архітектор Роман Сулик, начальник управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської облдержадміністрації Володимир Федорак, Виконавчий директор благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд відновлення

Галицького Успенського Собору» Зіновій Шкутяк, директор Івано-Франківського обласного навчально-курсового комбінату житлово-комунального господарства Василь Сенів, голова Галицької ТГ Олег Кантор.

В ході зустрічі було домовлено про наступне:

14 січня ескізний проект має бути розглянутий на засіданні науково-методичної ради Національного заповідника «Давній Галич». Після засідання буде надано витяг з протоколу, завдання проєктантам.

На наступному етапі проєкт погоджується обласним управлінням культури, відбуваються громадські слухання.

Після цього замовник виготовляє ПКД, яка повинна бути затверджена на науково-методичній раді Міністерства культури.

Замовником проєкту виступає Галицька міська рада.

 

13 січня в церковному календарі – Щедрий вечір, преподобної Меланії або Маланка. Це свято церковно-народне, деякі звичаї та обряди прийшли до нас ще з дохристиянських часів. Нинішнє ж свято, Щедрий вечір (переддень Старого Нового року), з’явилося в Україні через розбіжності в юліанському та григоріанському календарях. До запровадження на території нашої сучасної держави григоріанського календаря Щедрий вечір святкували перед Новим роком. Після реорганізації ця дата змістилася вперед на два тижні. За старим стилем 13 січня вшановують пам’ять преподобної Меланії. Тому свято отримало народні і церковні традиції одночасно.

В дохристиянські часи слов’яни поклонялися богу порядку, сімейного статку та шлюбу, Ладо. У Ладо була дуже вродлива донька, яку звали Миланка. Вона була заручена з Місяцем, проте її викрав підступний змій. Ця подія принесла чимало горя богу Ладо. Він сумував так сильно, що божественне світло, яке повинно було захищати людей, згасло. Богатир Васильчик пішов визволити Миланку з полону. А коли йому це вдалося, то народ з радості почав веселитися і танцювати.

Проте Меланію видали заміж проти її волі за чоловіка, якого вона не кохала. Спочатку жінка намагалася навернути його також до християнської віри, але в нього була лише одна ціль – швидше отримати спадкоємців. В сім’ї народилося двоє дітей, але вони рано померли. Лише після цього чоловік Меланії також прийняв християнство і намагався жити благочестиво.

Оксана ХАРУК

11 січня 2022 року у Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відбулася презентація художньої і літературної творчості Богдана і Оксани Кузів.

Презентацію відкривав завідувач науково-освітнього відділу, к.і.н. Андрій Стасюк. Після нього з вступним словом до присутніх звернувся заступник генерального директора з наукової роботи, к.і.н. Семен Побуцький.

Наступним мав слово митець Богдан Кузів, який розповів усім про свої нові картини і зміни у своєму художньому стилі. Зокрема, художник відзначив, що останнім часом в його творчості відбувається перехід від реалізму до імпресіонізму, хоча і надалі основною темою його картин є пейзажні мотиви.

Другою із подружжя виступала Оксана Кузів. Письменниця цитувала уривки зі своїх нових повістей, основною тематикою яких було непрості перипетії у долях різних людей.

На завершення презентації виступили Ігор Роп’яник, художник-живописець, член Національної спілки журналістів України, засновник громадської організації "Мистецьке братство", а також Ірина Чернега, заступниця генерального директора з менеджменту, економіки та фінансів Національного заповідника "Давній Галич".

Презентація пройшла в дружній атмосфері. Окрім працівників заповідника на подію прибули вчителі галицьких шкіл, міської бібліотеки, а також мешканці Галича та Івано-Франківська і учні Галицького ліцею ім. Ярослава Осмомисла.

Зустріч завершилась приємностями: митець подарував в колекцію заповідника одну із своїх картин, а натомість подружжя отримало в подарунок збірники наукових праць і відкритки з етнографічного музею.

Дирекція та колектив Національного заповідника щиро бажає творчому подружжю подальшого натхнення, щоб радувати нас новою творчістю.

 

Другого дня Різдвяних свят, 8 січня 2022 р. на території Музею Етнографії Національного заповідника «Давній Галич» відбулося святкове дійство «Коляда в Музеї».

Захід організовано співробітниками заповідника при тісній співпраці та підтримці Народного аматорського драматичного колективу будинку культури с. Залуква, художній керівник Іванна Сорочинська, Народного аматорського фольклорного ансамблю с. Залуква «Горлиця», художній керівник Микола Чуйко, Громадської організації «Галицька дзиґа», голова Ірина Колодій та Галицької районної організації «Союз Українок», голова Ірина Чернега.

Учасниками святкового дійства стали понад дві сотні туристів, що відвідали того дня музей. Особливо відрадно, що левова частка гостей прибули до історичної столиці Прикарпаття з Донеччини та Луганщини, а відтак ознайомилися з культурою, традиціями та різдвяними звичаями, бойків, гуцулів, оппілян і покутян.

Незабутню атмосферу Різдва Христового для гостей скансену творили традиційні театралізовані дійства Вертепу й Маланки (постановка І. Сорочинської), старовинні колядки у виконанні ансамблю «Горлиця», учасниць ГО «Галицька дзиґа» та союзянок, а справжніми княжими медами гостей пригощав крилоський пасічник п. Степан Герула.

Ще довго над Крилоською горою лунав спів української коляди, випросивши у важких різдвяних хмар трохи пухкого снігу.

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!

СЛАВІМО ЙОГО !

2 січня минуло 130 років від дня народження видатного українського археолога Ярослава Пастернака (1892-1969) – легенди української історичної науки. Ярослав Пастернак воскресив із невідомості славу княжого Галича, відкривши фундамент Успенського катедрального собору (1157 р.) та саркофаг із тлінними останками галицького князя Ярослава Володимировича «Осмомисла» (1153-1187) в Галичі-Крилосі в 1936-1937 роках. З цього часу започатковується відродження державного, історичного та духовно-культурного центру в серці княжого Галича – Крилосі. Ці відкриття спричинили великий резонанс в українському суспільстві і дали можливість відчути історичність власної нації, що у свою чергу надихало не одне покоління українців до побудови незалежної, соборної, вільної України.

Ганна Жолоб

Підсвітили оборонну вежу в Крилосі. Таких у Давньому Галичі (XII століття) було 7

Не тільки зберігати, а й використовувати культурну спадщину – про це говорили учасники онлайн-навчання, яке відбулося 30 грудня в Національному заповіднику «Давній Галич». Насамперед науковці послухали запис вебінару на тему «Форми використання культурної спадщини» з циклу передач креативної індустрії, який провела спікерка Олена Жукова – музеолог, пам'яткоохоронець, експерт з культурної спадщини Українського Культурного Фонду, директор Центру Розвитку Музеєзнавства і Пам'яткознавства. До слова, з 15 січня Олена Жукова допомагатиме колективу як наставник втілювати креативні ідеї. Як зазначив керівник установи Володимир Олійник, Галич заслуговує того, щоб про нього знав і говорив увесь світ. А співробітники установи повинні працювати так, щоб втілити це в життя: посилювати туристичну привабливість нашого краю, забезпечувати туристам умови для їх комфортного перебування тут.  Культурна спадщина – це актив розвитку громади, а Галич має багато унікальних пам'яток, які варті того, щоб про них дізнавалось якомога більше людей.

Історія громади караїмів Галича дуже цікава і багатогранна. Її вивчення первинно розпочато в ХІХ столітті, а впродовж наступних майже 120 років побачили світ десятки публікацій, присвячених багатьом аспектам життя однієї з найколоритніших громад міста над Дністром. Разом з тим, при значному масиві опублікованих монографій та джерел, наявне розуміння того, що ряд важливих моментів залишаються маловивченими і практично не висвітленими. Зокрема, це стосується питання відбуття військової служби представниками громади караїмів у військових підрозділах Австро-Угорщини та ІІ Речі Посполитої.

Саме з метою висвітлення даної проблематики 28 грудня 2021 р. в Музеї караїмської історії та культури Національного заповідника «Давній Галич» було відкрито виставку, присвячену військовій історії караїмів. Її організаторами стали колектив наукових співробітників музею та представники відділу охорони культурної спадщини.

З вступним словом до присутніх звернулася молодший науковий співробітник музею Надія Васильчук. Вона розповіла про те, що проблематика привілеїв, наданих громаді караїмів імператорами Австро-Угорщини та урядами Речі Посполитої наявна в більшості праць. За її словами, вдалося дослідити, як прізвища караїмів, які були військовослужбовцями в санітарних підрозділах Австро-Угорщини, так і з’ясувати тих високопосадовців Галичини, які сприяли наданню громаді цих привілеїв. Науковець охарактеризувала джерельний матеріал, який вдалося зібрати для експонування на виставці – зокрема, це особисті фотографії військовослужбовців-караїмів, листи з фронту, збережені військові нагороди (відзнака Червоного хреста 1864–1914 рр. у сріблі). На думку наукової співробітниці п. Надії Васильчук, військова служба караїмів у санітарних частинах є одним з моментів професіоналізму представників громади, яка в своєму середовищі, що переважно займалося рільництвом, виховала як релігійних діячів, так і залізничників, медиків та юристів.

Старший науковий співробітник відділу охорони культурної спадщини Андрій Чемеринський охарактеризував основні моменти історії, пов’язані з відношенням караїмів до виконання військового обов’язку у період 1780–1939 рр.

На підставі наявних джерел науковець повідомив, що перші відомості щодо звільнення караїмів від військової служби стосуються періоду володарювання Галичиною цісаревою Марією Терезією (1772–1780) та цісарем Йосифом ІІ (1780–1790). Саме в цей час Марія Терезія зменшила податки громаді караїмів, а Йосиф ІІ звільнив їх від військової служби.

На жаль, цісар Франц ІІ (1792–1835) уневажнив цей крок своїх попередників. Вчергове до цієї проблематики повернулися в період цісаря Франца Йосифа І (1848–1918). Саме за його погодженням, міністерство війни Австрійської імперії, а згодом дуалістичної Австро-Угорщини, в грудні 1859 р., з подальшим підтвердженням у січні 1860 р., звільнило караїмів від військової повинності.

Активно сприяли караїмам щодо надання даних привілеїв високопосадовці монархії Габсбургів, які чудово орієнтувалися у локальній ситуації, спершу як намісники королівства Галичини та Володимирії, а згодом як міністри імперії – Томаш Потоцький та Агенор Голуховський. Саме вони підтримували прохання караїмів щодо звільнення від військової служби при підготовці цісарських розпоряджень. У джерелах (листопад 1866 р.) зафіксовано подяку караїмської громади за це наміснику А.Голуховському (у вітальній грамоті з нагоди його другого за чергою заступлення на пост намісника): «Ексцеленціє! …Під час урядування Вашої Ексцеленції з’явилася ласка Найяснішого Пана на нашу гміну через звільнення від військового призову, а відчуття вдячності є найкращим виглядом нашої правдивої і щирої радості…».

В подальшому подібний привілей було підтверджено цісарським розпорядження у серпні 1869 р. Згідно тогочасних публікацій щодо характеристик караїмів подавалося: «…до їхніх релігійних приписів належить також заборона переливання крові і караїм швидше дасться розстріляти, ніж сам, як вояк стрілить у ворога. Уряд знає цю особливість; давно ухвалив їхнє цілковите звільнення від військової служби, тепер призначає їх тільки до санітарного корпусу…».

В період Великої війни (1914–1918 рр.), караїми були сумлінними військовиками санітарних підрозділів Австро-Угорщини. Фактом їхньої бездоганної служби є надання військових відзначень та підофіцерських ступенів.

У листопаді 1921 р. Міністерство війни ІІ Речі Посполитої, підтримуючи прохання караїмської гміни в Галичі, у справі визнання караїмам права служби у польському війську у санітарних відділах, видало розпорядження. Згідно нього, призовники-караїми відбували військову службу виключно у санітарних підрозділах. Ці пільги стосувалися тільки караїмів за народженням (і не поширювалися на тих, які для ухилення від військової служби, приймали караїмізм).

Присутні на відкритті виставки змогли побачити репліку військового однострою санітара Австро-Угорщини зразка 1916 р., яка була пошита за стандартами (регламентами) того часу і використовується під час заходів реконструкторів. Мундир, в якому виступав з повідомленням один з науковців, та вся військова атрибутика військовика санітарного підрозділу відповідали унікальним автентичним світлинам караїмів-санітарів, які фіксують їх у часі їхньої нелегкої і небезпечної служби. Цей момент інсценізації додав атмосферності заходу.

Немаловажливим став той момент, що під час відкриття виставки на неї завітала чисельна група відвідувачів-туристів. Це стало додатковим елементом популяризаційної роботи щодо представлення однієї з «родзинок» Галича ширшому колу зацікавлених.

Звичайно, проблематика питання військової служби караїмів потребує більшого дослідження. На даному етапі реальний опис та вивчення наявного матеріалу в експозиції та фондах музею, а в перспективі – пошук в архівах документів міністерств війни Австро-Угорщини та Речі Посполитої щодо даного питання.

Андрій Чемеринський

Сьогодні, 28 грудня, відбулися загальні збори трудового колективу Національного заповідника «Давній Галич». Присутні голосували за членів комісії, яка обиратиме генерального директора установи. За поданням співробітників заповідника І.Ф.Чернеги, Т.М.Ткачука, Р.О.Мацалак затверджено кандидатури трьох осіб: доктора історичних наук, завідувача кафедри теорії та історії держави і права Прикарпатського національного  університету імені Василя Стефаника С.В. Адамовича, кандидата історичних наук, керівника Науково-редакційного відділу «Звід пам’яток історії та культури. Івано-Франківська область» З.Б.Федунківа та художнього керівника Івано-Франківського «Нового театру» Т.Б.Бенюка.

Сторінка 1 з 89

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:11264

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:20479

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:8339

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:9039