23 жовтня в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відкрилася виставка живопису художника з Дніпра Станіслава Брунса. Його відрекомендував модератор заходу, завідувач науково-освітнього відділу Національного заповідника "Давній Галич", кандидат історичних наук Андрій Стасюк. На відкритті виставки були присутні працівники установи, а також вчителі та учні Галицького ліцею імені Ярослава Осмомисла.

Чи не кожен подібний захід починається з молитви і благословення священнослужителя. Й цього разу присутніх поблагословив священник церкви Різдва Христового в Галичі о. Володимир Кузюк. Він зазначив, що Бог невипадково зібрав разом людей у цьому залі. Ті, хто народився й живе в Галичі, постійно відчувають Божу присутність і особливу духовність цього міста. А митець зі сходу України – людина духовно піднесена, зацікавлена історією рідної землі, прагне своєю творчістю об'єднати українців.

Заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи, кандидат історичних наук Семен Побуцький привітав гостя зі сходу нашої держави в «першій столиці» України, зауважив, що географія митців, які привозять до Галича свої твори, щоразу розширюється. Семен Омелянович зізнався, що вражений щирістю і чистотою, з якою художник відтворює Бойківщину, Гуцульщину, козацький край. Він подарував митцеві літературу про Давній Галич.

Станіслав Брунс розповів, що народився на Уралі, в Російській Федерації, але має коріння на Львівщині – його діда Юрка з Турківщини вислали туди з родиною, звідти він уже не повернувся. Станіслав Карлович розшукав в архівах документи, побував у селі, звідки родом дідусь, намалював кілька картин, на яких зображені церкви і пейзажі Львівщини. А загалом створив чимало полотен, на яких намальовані старовинні храми, міські та сільські пейзажі і взагалі дивовижно красиві місця Західної України. На багатьох картинах зображені церкви та інші споруди, а також неповторна природа інших регіонів України, зокрема східних теренів і нині окупованого Криму.

Станіслав Брунс працював професійним фотографом, а коли відчув, що засобами фотографії не все можна передати, почав малювати. Власне, тут, у нашому регіоні відбулось уже вісім виставок живопису митця, а ще – в столиці. Далі художник планує просувати своє мистецтво на схід України, щоб показати, що ми єдині, в нас багата і цікава культура, десь більше, а десь менше збережена, хоч, звичайно, в кожному регіоні свої особливості.

Митець провів своєрідну екскурсію для присутніх, зупиняючись біля кожного полотна і розповідаючи про історію його створення, якісь цікаві нюанси, що супроводжують творчість художника. Серед робіт, які демонструються на виставці, хочеться відзначити картини, де зображені наші найбільші духовні святині – Храм Пантелеймона, унікальні дерев'яні церкви Рогатина, Дрогобича, Буковини, а також прекрасна панорама Кам'янця-Подільського, гірські краєвиди тощо.

Любов Бойко.

23 жовтня 2019 р. в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич», в рамках заходів до 25-ої річниці з часу створення установи, відбувся науково – практичний семінар «Галич у світлі досліджень Івано-Франківського зводу пам’яток історії та культури».

У семінарі прийняли участь співробітники відділу охорони культурної спадщини, науково – освітнього відділу, інформаційно – видавничого відділу та сектору охорони природи та відтворення історичних ландшафтів.

Відкрив захід вступним словом завідувач науково – освітнього відділу Андрій Стасюк. Своїм досвідом роботи поділилися два співавтори пілотного видання «Звід пам’яток Івано-Франківської області. Місто Галич». Для візуального сприйняття і розуміння проблематики учасниками заходу було представлено електронну версію праці.

З повідомленням на тему «Енциклопедичне видання Звід пам’яток історії та культури. Галич» - особливості та значення проведеної роботи» виступив старший науковий співробітник відділу охорони культурної спадщини Андрій Чемеринський. У виступі повідомлено про роботу всеукраїнського Зводу пам’яток історії та культури та про специфіку досліджень в Івано-Франківській області. Дано загальну характеристику проробленої роботи над підготовкою енциклопедичних довідок про місто Галич; акцентовано увагу на об’єктах, які вперше вводяться в науковий обіг; проінформовано про особистий вклад авторського колективу.

Молодший науковий співробітник відділу охорони культурної спадщини Володимир Козелківський у повідомленні «Підготовка видання на прикладі одного об’єкта історії  / архітектури» розповів про методику власної роботи над підготовкою довідок – зокрема, роботу з архівними джерелами, здійснення фотофіксації об’єктів, описи екстер’єрів та інтер’єрів, проведення обмірів та ін.

Підсумок роботи семінару підвів заступник генерального директора з пам’яткоохоронної роботи Володимир Дідух. Він наголосив на важливості зібраних даних для узагальнення інформації про пам’ятки, потребі подібних видань.

Під час обговорення, науковці заповідника висловили думку, що подібні проекти можуть бути дуже корисними для роботи під час проведення екскурсій та практичної популяризації історії міста.

Андрій Чемеринський

При існуючому різноманітті праць, присвячених Галичу, кожен новий видавничий проект викликає увагу всіх, кому цікаве минуле давнього міста. Враховуючи сучасну вартість друку книг та тривалість часу на їх підготовку, новий проєкт (навіть, якщо він є пілотним і на правах рукопису) є довгоочікуваним і дуже бажаним.

Тому підготована праця «Звід пам’яток історії та культури України. Івано-Франківська область. Галицький район. м. Галич» (2019) безперечно викличе зацікавлення як професійних дослідників, так і тих, хто цікавиться локальною історією як аматор.

Робота над проєктом тривала довший час – від 2013 до 2019 р. і здійснювалася під безпосереднім керівництвом науково-редакційного відділу «Звід пам’яток історії та культури України. Івано-Франківська область» (спершу під керівництвом Зеновія Федунківа, а згодом Ростислава Гандзюка). До праці над написанням енциклопедичного видання були залучені як працівники відділу, так і науковці з інших установ та організацій. Загалом авторський колектив складався з 17 осіб (П.Арсенич, Р.Гандзюк, В.Гембарська, І.Драбчук, О.Дуфенюк, Я.Кваснюк, В.Козелківський, В. Кузнєцова, О.Линда, І. Лотоцька, О.Максимонько, Г.Максимців, М.Олійник, Л.Поліщук, О.Ситник, З.Федунків, А.Чемеринський), з котрих двоє на час завершення роботи, на жаль, відійшли у засвіти (П.Арсенич та О.Максимців). Серед авторів – ряд уродженців Галича та Галицького району, працівники Національного заповідника «Давній Галич».

В результаті спільної тривалої праці вдалося створити енциклопедичне видання, яке продовжує серію публікацій про пам'ятки (археології, архітектури, історії та монументального мистецтва) Івано-Франківської області за матеріалами «Зводу пам'яток історії та культури України» в контексті міста Галича (попередньо було видано праці, присвячені Богородчанському району, містам Делятин, Івано-Франківськ, Надвірна). Важливим моментом роботи є те, що енциклопедичне видання охоплює не тільки пам’ятки минулого, починаючи з періоду палеоліту, а й ті які відносяться до сучасного періоду і були встановлені й відкриті навіть в останньому десятилітті.

Видавничий проєкт «Звід пам’яток історії та культури України. Івано-Франківська область. Галицький район. м. Галич» це – праця формату А4, 70-сторінкове видання, яке, окрім текстового матеріалу, містить картосхеми та фотографії об’єктів. Коротко про них.

Видання для кращого розуміння та сприйняття читачем містить 10 схем та картосхем («Галицький район. Сучасна карта», «Адміністративно-територіальний поділ Руського воєводства», «Територія сучасного Галицького району за адміністративно-територіальним поділом Австрійської імперії 1855 р.», «Пам’ятки природи Галицького району», «Гіпотетичний план замку», «Карта-схема Галицького порту», «Топографічна карта-схема палеолітичних стоянок», «План церкви Різдва Христового» - автор частини з них О.Дуфенюк) та 146 світлин – частина з них належить до австрійського та польського періодів історії міста, інші – сучасні (підібрані  колективом науково-редакційного відділу «Звід пам'яток історії та культури України. Івано-Франківська область» та старшим науковим співробітником відділу охорони культурної спадщини НЗ «Давній Галич А.Чемеринським). Редагування та коректуру тексту здійснено І.Лотоцькою.

Праця містить перелік використаних джерел і літератури та постатейний покажчик. В цілому при підготовці енциклопедичного видання вдалося охопити 78 об’єктів минулого і сучасного міста. Це – будівлі (38), культові споруди (4), пам’ятки археології (2), пам’ятні знаки та пам’ятники (9), меморіальні дошки (6), окремі поховання (12), кладовища і їх певні сектори (4) та ін.

Зокрема, читач може знайти інформацію про будинки залізничників та римо-католицького пробоства, повітовий суд та магістрат, вілли та особняки; об’єкти інфраструктури – залізничний вокзал, загальноосвітню школу, ремісничо-художню школу, водонапірну башту, молочарню, електровню, металевий міст, казарми саперів; фортифікаційні споруди – Галицький замок; культові споруди – синагогу, церкви (Св. Дмитрія, Св. Володимира Великого, Різдва Христового); поховання вояків австро-угорської, польської та радянської армій, жертв радянського тоталітарного режиму; меморіальні дошки Н.Вівчаренко, Я.Клюбі, І.Франку, К.Малицькій, Ярославові Осмомислу; пам’ятники Данилові Галицькому, Т.Шевченку, А.Шептицькому,  депортованим українцям, жертвам концтабору Талєргоф, воїнам, полеглим в Афганістані та ін.

Звичайно, окремі об’єкти з вищеперерахованого списку заслуговують на підготовку окремих спеціалізованих досліджень, публікацію самостійних монографій (для прикладу, вже видано працю З.Федунківа «Галицький замок), але формат праці й уніфіковані вимоги до подання матеріалу роблять його зручним як для науковців, гідів, які займаються туристично-екскурсійним обслуговуванням, так і старшокласників, які можуть користуватися нею, як довідником.

У процесі роботи було віднайдено багато невідомої інформації, енциклопедичні довідки неодноразово редагувалися та доповнювалися – з тим, щоб у майбутньому увійти в один з томів багатотомного загальноукраїнського видання «Звід пам’яток історії та культури України».

Праці в колективу науково-редакційного відділу «Звід пам’яток історії та культури України. Івано-Франківська область» та авторів, які долучилися до роботи, ще багато. Зокрема, в перспективі – підготовка інформації про села Галицького району. Віриться, що спільними зусиллями вдасться опрацювати необхідний масив інформації і в недалекому майбутньому ми побачимо нове видання.

Андрій Чемеринський

 

Довідково. Галицький район має багату історичну та культурну спадщину. Тут зосереджено близько 500 нерухомих пам’яток археології, архітектури й містобудування, історії та монументального мистецтва, а також природоохоронних об’єктів.

Національний заповідник «Давній Галич» опікується 151 пам’яткою. З них: пам’яток археології - 121 (національного значення – 4, місцевого - 117); архітектури – 19 (національного значення – 11, місцевого – 8); історії та культури – 8 (місцевого значення), монументального мистецтва – 3 (місцевого значення).

 

Кожна парафія для інформування вірних про години відправ, розміщення оголошень використовує найрізноманітніші засоби. Разом з використанням соціальних мереж дієвими засобами залишаються стаціонарні дошки оголошень (інформатори), які розташовані на будівлях культових споруд або поруч них.

За ініціативою Галицького декана УГКЦ о. Ігоря Броновського з метою надання естетичного вигляду інформаторам, забезпечення більшої збереженості стендів було здійснено оновлення інформатора парафії церкви Різдва Христового (Галич, Майдан Різдва) та встановлення відсутнього інформатора для парафії церкви Мучеників Станиславівських (Галич, вул. Замкова).

Важливо, що для підготовки цих засобів візуального інформування були поєднані зусилля духовенства міста та науковців. До підготовки були залучені співробітники науково-освітнього відділу та відділу охорони культурної спадщини Національного заповідника «Давній Галич» (Андрій Стасюк та Андрій Чемеринський).

З їх допомогою було підготовано історичну частину інформаторів. Зокрема, для церкви Мучеників Станиславівських подано інформацію про мучеників за віру – єпископів Симеона Лукача, Івана Слезюка, Григорія Хомишина; для церкви Різдва Христового – інформацію про храм та перелік його душпастирів у ХІХ – ХХ ст. Також для останньої підібрано фотографії зовнішнього та внутрішнього вигляду храму,  починаючи з середини ХІХ ст. до 1969 р. (8 світлин).

Співпраця церкви і науковців у Галичі є постійною – раніше спільними зусиллями створено Музей історії церкви у приміщенні митрополичих палат у Крилосі, у 2017 р. відкрито для загального огляду залишки контрфорсів поруч храму Різдва Христового.

Тепер вірні, а також туристи, відвідуючи храми, зможуть самостійно отримати поруч щоденних оголошень короткі історичні відомості про самі об’єкти та їх присвяту.

 

А.Чемеринський

У місті Галичі, по вул. Ярослава Осмомисла, поруч колишнього обійстя родини Яновичів, встановлено інформаційно-туристичний стенд. Він присвячений одному з забутих і практично недосліджених періодів міської історії, коли наше місто входило до складу Австро-Угорської монархії. Встановлення стенду не є випадковістю, адже 146 років (1772–1918), а за сучасними підходами – це сім людських поколінь, галичани були громадянами тієї, вже неіснуючої держави.

На жаль, на даний час ще відсутнє повноцінне наукове дослідження, з якого читач міг би отримати багатосторонню інформацію, як «виглядало життя в Галичі за Австрії», тому для дуже загальної характеристики наведемо враження мандрівника, який кількаразово відвідував Галич наприкінці ХІХ ст. і вчергове спостерігав його на початку ХХ ст. : «…з занепалого східно-галицького містечка змінюється постійно Галич в щораз показніше місто з правдивим європейським виглядом…» З позитивних моментів життя «за Австрії» можна, як приклад, навести розбудову інфраструктури міста: будівництво двох залізничних ліній (Львів–Чернівці; Галич–Тернопіль); створення річкового порту; регуляцію ріки; спорудження стаціонарного мосту на р. Дністер; появу міської лікарні; відкриття пошти й телеграфу; освітлення вулиць, їх брукування та ін. Частина цих інфраструктурних об'єктів у тій чи іншій формі служить містянам досі.

Звичайно, найвище керівництво держави для тогочасного галичанина уособлював цісар (імператор Австрії), тому для пригадки нашим сучасникам про ті події обрано як тематику стенду «Габсбурги і Галич». Як не дивно, але Галич був одним з тих міст, поруч яких не тільки проїжджали, а в яких гостювали, як сам цісар, так і представники династії. Зокрема, це: імператори Йосиф ІІ та Франц Йосиф І, архикнязі Франц Карл Австрійський, Леопольд Сальватор Габсбург – Тоскана, Карл Габсбург – Лотрінген. Окремі з вищезгаданих осіб відвідували місто кількаразово.

Місце встановлення стенду вибрано не випадково – насамперед, поруч знаходиться будівля колишнього римо-католицького пробоства (пізніше кабінет фізіотерапії Галицької ЦРЛ), саме тут 26-28 липня 1891 р. гостював зі своєю дружиною архикнязь Леопольд Сальватор Габсбург – Тоскана з дружиною Бланкою (інфанта Іспанії), а в 1915 р. на цій вулиці міська громада урочисто зустрічала архикнязя і престолонаслідника Карла (згодом, в 1916 р. – останній австрійський імператор Карл І).

Інформаційно-туристичний стенд виготовлено за зразками стандартів туристичних стендів проекту «Івано-Франківщина – край для туризму». Він є двостороннім; подана текстова інформація, а також фотоілюстрації.

Основна сторона подає загальну інформацію про представників родини Габсбургів, які перебували в місті та кілька цікавих фактів, пов’язаних безпосередньо з Галичем (перейменування Замкової гори на честь цісаря, встановлення стипендії для учня, забезпечення окремих привілеїв громади караїмів, допомогу у відновленні синагоги єврейській громаді). Вона ілюстрована зображеннями імператорів та архикнязів, які перебували в місті.

Друга сторона окремо присвячена архикнязеві Карлу (згодом – імператорові Карлу І), святому Католицької церкви, який відвідував місто під час Першої світової війни. Тут подано його біографію та фотографії, які фіксують урочисту зустріч з ним громади Галича.

На стенді розміщено логотипи провідної пам'яткоохоронної установи регіону – Національного заповідника «Давній Галич» та проекту «Івано-Франківщина – край для туризму».

Стенд виготовлено приватним коштом та встановлено як подарунок місту з нагоди 25-ої річниці створення Національного заповідника «Давній Галич». Таким чином, вдалося пригадати про забуті події з минулого, а також створити туристичну атракцію.

Щира подяка за сприяння у встановленні інформаційно-туристичного стенду генеральному директору Національного заповідника «Давній Галич» п. Володимирові Костишину та працівникам господарського відділу установи!

Андрій Чемеринський,

Почесний краєзнавець України

27 вересня, на велике християнське свято Воздвиження Чесного Хреста,  у Львівській Національній науковій бібліотеці імені Василя Стефаника  презентували багатотомник «Часопис «Діло» (Львів, 1880- 1939 рр.). Матеріали до біобібліографістики». Зокрема, нещодавно побачив світ його п’ятий том, що є половиною справи цього амбітного проекту. Його упорядником є відомий львівський бібліограф, завідувача відділу україніки Костянтин Курилишин.

Кожен дослідник нашої минувшини для написання статті, монографії чи докторської дисертації зажди звертався до «Діла», часопису, який висвітлював усі сфери життя Галичини, України, Європи та світу. Саме тому ця газета – унікальне явище у нашій історії. Але,  як було сказано на презентації, аби щось у «Ділі» знайти, лишень для перегляду часопису за один  рік треба потратити  мінімум пів дня. А тут – завдяки Костянтинові Курилишину – найважливіші посилання зібрані під однією обкладинкою і це набагато полегшує дослідникам їх пошук.

Мушу зазначити, що на презентацію цього видання до Львова з’їхалися науковці з Києва, Тернополя, Івано-Франківська і рідної для К. Курилишина   Коломиї. Звичайно, що найбільше було львів’ян, а автор цих рядків був одним шанувальником «Діла»  з Галича. Я не міг не поїхати на презентацію, бо це була, напевно, найкраща нагода познайомитися з автором, до якого я уже багато разів телефонував, щоб уточнити певні біографічні моменти при написанні моїх статей. Я розумію, що своїми дзвінками, можливо, відволікав науковця від його  нелегкої  праці, але, направду, не завше випадає нагода поїхати до Львова, щоб посидіти над «Ділом». Однак п. Курилишин як порядна, інтелігентна і дуже  відповідальна людина мені постійно ставав у пригоді. І, звичайно,  такими його рисами не можна не захоплюватися.

Попереду в автора та цілого колективу видання «Діла» ще багато роботи, але половина шляху уже пройдено. І видно результат, і зрозуміло, що він потрібний для усіх: для студентів, викладачів-науковців, істориків-краєзнавців, представників окремих родин для збирання відомостей про свій родовід та загалом усім, хто цікавиться історією.

У своєму  пошуковому житті, коли я досліджую ту чи іншу  історичну постать,  я звертаюсь до книг Костянтина Курилишина і все за ними звіряю, щоб щось  важливе не пропустити. А ще я захоплююсь титанічною працею автора, який так скрупульозно  та професійно фіксує усі цікаві моменти, орієнтуючись на персоналії. Скупі відомості про них історики підхоплюють і пишуть свої короткі чи ширші біографічні статті. Але я  зараз точно знаю, що без дослідження К.Курилишина це зробити просто неможливо.

Іван ДРАБЧУК

Впродовж вересня 2019 р. відбуваються археологічні дослідження поруч храму Cв. Пантелеймона (с. Шевченкове Галицького району).

Їх проводить відомий археолог та дослідник архітектури княжої доби п. Юрій Лукомський (доцент Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка»). Попередні дослідження проводилися ним тут 30 років тому.

Завдяки тому, що на території храму ведуться роботи з водовідведення, археологи мають змогу дослідити будівлю та прилеглу територію з зовнішніх сторін. Всі дослідження ведуться належними методами і з фіксацією всієї роботи. За словами Ю.Лукомського, «…до археології княжого періоду треба звертатися на «Ви» – досить подивитися на віднайдені фундаменти споруд, оцінити їх мистецьку вартість. Це – середньовіччя. Тут працюєш з великим захопленням. В інших періодах вже цілком інша специфіка…»

На даний час вдалося провести часткове дослідження з північної, східної та південної сторін храму; не менш важливими стануть роботи з західної сторони, де розміщений головний портал. Кожен день роботи приносить знахідки і, бузсумнівно, нові знання. Дослідник археології та архітектури храму планує ознайомити наукове товариство з результатами досліджень на науковій конференції, присвяченій 25-ій річниці з часу створення Національного заповідника «Давній Галич» (жовтень 2019 р.), а також подати відповідний матеріал до збірника наукових праць.

Вже тепер можна стверджувати, що буде оприлюднено дуже цікаву інформацію. В загальному, можна тільки повідомити, що за результатами розкопок виявилося, що фундамент діючого храму Св. Пантелеймона стоїть на основі нижчого фундаменту, який є ширшим від фундаменту, який відвідувачі можуть повсякденно бачити; також є певні відмінності в їх плануванні (що, на думку Ю.Лукомського, дає підстави припускати те, що первинно будівничі могли мати дещо інше уявлення відносно основних розмірів споруди). Окрім цього, виявлені невідомі досі поховання.

Цінними для поповнення фондових збірок Національного заповідника «Давній Галич» стануть матеріали розкопок, які, можливо, з часом будуть представлені в музейній експозиції. Серед них: громовід, який був встановлений на храмі у 20-их рр. ХХ ст. під час реставраційних робіт, та чавунний хрест, який було знайдено під землею поруч центральної абсиди. Датування останнього – друга третина ХІХ ст.

Попередньо археологи планують проводити дослідження до свята Покрови (14 жовтня) і сподіваються, що погодні умови їм у цьому сприятимуть.

Андрій Чемеринський,

Почесний краєзнавець України

«За честь, за славу, за народ». Саме таку назву мав інформаційно-патріотичний захід, який відбувся у Галицькій центральній районній бібліотеці.  Модератором його проведення стала бібліотекар Богдана Кривоніс, котра і вела захід. Його тематика була присвячена 105-тій річниці створення Легіону Українських Січових Стрільців та  100-річчю утворення Української Галицької Армії.

Для участі в історичній годині були запрошені співробітники Національного заповідника «Давній Галич» Іван Драбчук та Марія Костик. А їх слухачами стали учні 10 класу  Галицького академічного ліцею, які прийшли  до «храму книг» зі своїми наставниками Оксаною Крет та Людмилою Ваврищук.

Історик-краєзнавець, провідний редактор інформаційно-видавничого сектора установи І. Драбчук розповів про етапи становлення українських військових формувань початку ХХ століття, зокрема зупинився на історії створення Легіону Українських Січових Стрільців. У своєму виступі дослідник галицької минувшини зупинився і на постатях тогочасся, які були пов’язані із м.Галичем та околицею. Розказав він і про історію стрілецької могили, котра знаходиться недалеко його рідного села Сілець і не є символічним насипом, а справжнім похованням із 1915 року.  Також, щоб зацікавити слухачів, відомий краєзнавець розповів, що на старому галицькому цвинтарі є поховання сотника УГА Фердинанда Балицького та підполковника медичної служби цього військового формування Амброзія Юркевича. Але якщо про першого вдалося відшукати хоча б якусь інформацію, то про другого наразі невідомо нічого. Однак дослідницькі пошуки продовжуються.

Завідувач науково-дослідного відділу Національного заповідника «Давній Галич» Марія Костик зупинилася на військових подіях, пов’язаних із створенням та боротьбою за державну незалежність Української Галицької армії. Історик  спробувала з’ясувати причинно-наслідкові  зв‘язки, котрі виникали на тернистому шляху цієї армії, яка з Галичини змушена була вирушити у Велику Україну і там розчинитися серед інших військових угрупувань. Розповідала авторка і про роди війсь УГА, зокрема наголосила, що сильними її складовими були артилерія та летунство, а слабкими - розвідка і кіннота. Також М. Костик зупинилася на окремих постатях, завдяки котрим про таку армію, як УГА, було відомо у Європі. Це наш земляк Дмитро Вітовський, Михайло Омелянович-Павленко, Олександр Греков, Мирон Тарнавський, Осип Микитка, Альфред Шаманек та інші.

На завершення заходу Б.Кривоніс продемонструвала нові та старі видання,  присвячені даній тематиці. А присутні учні прочитали кілька віршів про боротьбу січовиків та україсько-галицьких армійців. Учителі подякували науковцям і додали, що ці теми учні вивчають за шкільною програмою. Тож додаткова та цікаво подана інформація завжди є доречною.

Іван ГОРОЩУК

7 та 8 вересня у Галичі відбувся фестиваль історичної реконструкції «Галицьке лицарство». У програмі фестивалю, окрім лицарського турніру, який проходив у різних номінаціях, відбулася постановка вистави Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка «На західному фронті без змін» за твором Е.-М.Ремарка з використанням вежі Галицького замку, мотопробіг, фаєр-шоу. Зазначимо, що подібний фестиваль у Галичі відбувається вдруге, тож організатори цього незабутнього дійства подбали про те, щоб виправити усі помилки, з котрими зіткнулися минулого року.

За задумом організаторів, цьогорічний турнір мав бути міжнародним, але вийшов всеукраїнським. На нього з’їхалися учасники з Києва, Львова, Івано-Франківська та Чернівці. Саме вони, лицарі у середньовічних обладунках, стали окрасою фестивалю. За них уболівали глядачі, з ними фотографувались і дорослі і діти, багато хто з присутніх хотів  випробовували зброю, кольчуги та  шоломи. Порівняно з минулим роком на Замкову гору, крім того, що приїхало багато гостей, піднялося більше містян. Так що можемо стверджувати, що Галич потроху починає відходити від періоду тотального забуття і звикати до думки, що у місто повертається історія, а за нею прийде і слава.

У час проведення фестивалю жителі  міста та гості мали можливість спробувати давньогалицьку кухню, а також взяти участь в майстер-класах. Розважали гостей різноманітні гурти та виконавці, вечірню програму представляли етно-рокгурти та діджеї. Щоправда, у мережі Інтернет з'явились не дуже схвальні відгуки щодо вибору пісень для дискотеки. Але очевидно, що молоді вони подобаються. Також під час фесту в мікрорайоні міста За Рікою діяла локація «Повітряні кулі», а на території фестивалю функціонував ярмарок старовинних промислів.

Не забули організатори і про дітей, яким такі дійства, особливо бої, подобаються найбільше. Для них тут було облаштовано дитячий простір, проводився квест з історії Галича, середньовічні забави (стрільба з лука та арбалета, метання списа), а Івано-Франківський академічний театр ляльок імені Марійки Підгірянки продемонстрував виставу «Пластикові монстри». Друковану продукцію про Галич представляли видавництво «Лілея НВ» та Національний заповідник «Давній Галич», на території якого і проходив фестиваль  «Галицьке лицарство».

За задумом організатором, фестиваль буде традиційним і щороку залучатиме і нових реконструкторів під егідою Федерації середньовічного бою України.,  і нових спонсорів, і ще більше число відвідувачів. На відкритті фестивалю було зазначено, що Галич, як і Яремче, має стати візитівкою Прикарпаття. На жаль, Галич поки що губиться серед історичних перлин, хоч має усі можливості стати привабливим для туристів. Саме тому головною метою фесту є промоція Галича та збільшення потоку відвідувачів давньої столиці нашого краю. Тож працювати є над чим, бо, як сказав голова обласної ради Олександр Сич: «Ми би хотіли, щоб про Галич знали усі, хто приїжджає в Івано-Франківську область». А завдяки таким фестивалям, чи іншим велелюдним дійствам  у Галичі, можна відчути дух історії, волі і перемоги, який завше тут був дуже важливим.

Іван ДРАБЧУК

Експедиції

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідна експедиція Заповідника.Науковим консультантом ек...

28 бер. 2011 Hits:8957

Архітектура

Галицький замок

Визначний історик, один з дослідників давнього Галича А. Петрушевич навіть вважав, що на Замковій го...

05 квіт. 2011 Hits:17007

Костел кармелітів

Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані й запустіли. Фундатором відбудови ...

02 квіт. 2011 Hits:7139

Церква Різдва Христового

Нікому з дослідників ще не поталанило встановити дати побудови церкви, хоча наукові пошуки тривають ...

02 квіт. 2011 Hits:7610

Troy Apke Authentic Jersey